Зміна екіпажів морських суден на Філіппінах – аналіз ситуації

Міністр транспорту Філіппін Артур Тугаде під час відкриття низки портів на головному острові Лузон у понеділок 24 серпня 2020 року зробив заяву, про те, що має надію зробити Філіппіни основним центром зміни екіпажів морських суден. Генеральний директор Портового нагляду Філіппін Джей Даніель Сантьяго вважає, що це сприятиме розвитку не тільки морського ринку праці та морської галузі країни, але й розвитку готельного бізнесу.

Ця новина була позитивно сприйнята в цілому, проте спеціалісти із зміни екіпажів суден висловили стурбованість з приводу перешкод, які ще потрібно усунути у найпівденнішій азійській республіці.

Так, засновник крюінгової компанії “”Danica” Хенрік Дженсен попереджає, що незважаючи на створення у липні так званої зеленої смуги для моряків у Манілі, зміна екіпажів у Філіппінській столиці залишається «дуже складною». Необхідно отримувати дозвіл, заява на який подається за три дні до зміни  екіпажу. Якщо час прибуття судна змінюється, то має бути подана нова заява, надання дозволу за якою треба чекати також 3 дні. Судна мають надавати декларацію на захід у порт Маніла та на вихід, таким чином неможливо змінити екіпаж за межами порту. Зазвичай такий суднозахід з метою зміни екіпажу коштує 8000 доларів США. Зелена  смуга також означає, що один екіпаж має прямувати безпосередньо на судно, а інший, що змінюється, має сісти на літак протягом 4-х годин після сходження на берег. «Філіппіни є кращими за інші місця, проте вважати сьогодні цю країну світовою столицею зміни екіпажів є занадто оптимістичним», – вважає Дженсен.

Карл Мартін Фааннессен, спеціаліст з крюінгу компанії “Noatun Maritime” у Манілі, називає три аспекти, на підставі яких Філіппіни претендують стати головним центром зміни екіпажів : політичний, тактичний та практичний.

У політичному плані Філіппіни зазнають тиску з боку Європейського Агентства з безпеки мореплавства (EMSA) та багаточисленних асоціацій судновласників, що вимагають вирішення окремих тривалих проблем. Не зважаючи на те, що був досягнутий значний прогрес, ще багато треба зробити для того, щоб Філіппіни зарекомендували себе як стабільний постачальник високоякісних екіпажів. До пандемії Covid-19 такі країни, як Індія, М’янма та В’єтнам перевершували Філіппіни за кількістю екіпажів на торговельних суднах. Як наслідок, частка Філіппін на морському ринку праці не змінювалась і навіть зменшувалась. Проте незважаючи на всі існуючі карантинні обмеження Covid-19, багато учасників ринку бачать можливості для збільшення цієї частки.

Тактичний аспект полягає у тому, що через Філіппіни  проходять декілька інтенсивних морських шляхів.  Девіація у порт Маніла та порти поблизу столиці не є перешкодою на цих шляхах. Проте судна, як правило, крім зміни екіпажів, не виконують жодних інших операцій, оскільки бункеровку, поповнення провізії та запчастин  дешевше здійснити у Сінгапурі або Гонконзі.

Практичний аспект стосується можливості здійснити на папері зміну екіпажів, члени яких не є громадянами Філіппін. Тим, що списуються з судна, необхідний спеціальний дозвіл Міністра іноземних справ. А тим, що їх змінюють, – віза типу  9(g), яка надає право на роботу у Філіппінах.

Як і раніше, переміщення екіпажу на березі залишається доволі складним, – зауважує Фааннессен. – Постанови уряду легко змінюються місцевою владою. Є райони, де запроваджено 21-денний карантин для всіх осіб, що в’їжджають, у тому числі для членів екіпажів морських суден. Це означає велике навантаження на процес зміни екіпажів у Манілі та навколо неї. Наприклад, одне крюінгове агентство у Манілі наразі намагається заповнити 400 вакансій для танкерів». Як наслідок різко зросли ціни на рейдові катери, що доставляють членів екіпажів на борт судна. Ціни наразі становлять від 600 доларів США за першу морську милю. Причиною затримки суден є також інтенсивний рух транспорту у столиці.

Інша велика проблема зміни екіпажів у Філіппінах стосується надання дозволу авіалініям на виконання додаткових авіарейсів. Крім того, авіалінії вимагають від моряків наявність негативних тестів на Covid-19.

Для підтримки морської галузі “Філіппінські авіалінії” – єдина авіакомпанія, що виконує авіарейси між Манілою та чотирма різними континентами – з вересня поточного року збільшує кількість рейсів з Лондонського аеропорту Хітроу. Окрім Лондона передбачено збільшення загальної мережевої пропускної здатності цієї національної авіакомпанії, щоб забезпечити переміщення за кордон філіппінських працівників, які працюють як на березі, так і в морі, і які заповнюють життєво важливі позиції ключових працівників по всьому світі.    

За матералами Splash247.com